Поточна чистота запасу 99,01%, протестовано 24.08.2022

Наразі виробляється у капсулах по 25 мг. Кількість в упаковці може відрізнятися залежно від дистриб'ютора.

Силденафіл, який продається під торговою маркою Віагра, серед інших, – це препарат, що використовується для лікування еректильної дисфункції та легеневої артеріальної гіпертензії. Незрозуміло, чи ефективний він для лікування сексуальної дисфункції у жінок. Його приймають перорально або вводять внутрішньовенно. Дія зазвичай починається протягом 20 хвилин і триває близько 2 годин.

Поширені побічні ефекти включають головний біль, печію та почервоніння шкіри. Рекомендується обережність людям із серцево-судинними захворюваннями. Рідкісні, але серйозні побічні ефекти включають тривалу ерекцію, яка може призвести до пошкодження пеніса, проблеми із зором та втрату слуху. Силденафіл не слід приймати людям, які приймають нітрати, такі як нітрогліцерин (гліцерину тринітрат), оскільки це може призвести до серйозного зниження артеріального тиску.

Силденафіл діє шляхом блокування фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) – ферменту, який сприяє розщепленню цГМФ, що регулює кровотік у пенісі. Однак для його дії потрібне сексуальне збудження. Він також призводить до розширення кровоносних судин у легенях.

Компанія Pfizer вперше відкрила цей препарат у 1989 році, шукаючи засіб від болю в грудях, пов'язаного з серцем. Він був схвалений для медичного застосування в Сполучених Штатах та Європейському Союзі в 1998 році. У 2017 році він був 217-м за частотою призначенням препаратом у Сполучених Штатах, маючи понад два мільйони рецептів. У 2017 році він став доступним як генеричний препарат після закінчення терміну дії остаточних патентів Pfizer. У Великій Британії він доступний без рецепта.

Основним показанням до застосування силденафілу є лікування еректильної дисфункції (нездатність підтримувати задовільну ерекцію для завершення статевого акту). Його використання зараз є одним зі стандартних методів лікування еректильної дисфункції, зокрема для чоловіків з цукровим діабетом.

У клінічних випробуваннях найпоширенішими побічними ефектами застосування силденафілу були головний біль, припливи крові до обличчя, розлад травлення, закладеність носа та порушення зору, включаючи світлобоязнь та розмитість зору. Деякі користувачі силденафілу скаржилися на те, що бачать все в синьому кольорі (ціанопсія). Інші скаржилися на розмитість та втрату периферичного зору. У липні 2005 року Управління з контролю за продуктами харчування та лікарськими засобами США (FDA) виявило, що силденафіл у рідкісних випадках може призвести до погіршення зору, а низка досліджень пов’язала вживання силденафілу з неартеріїтною передньою ішемічною оптичною нейропатією.

Рідкісні, але серйозні побічні ефекти, виявлені під час постмаркетингового спостереження, включають тривалу ерекцію, сильне зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда (серцевий напад), шлуночкові аритмії, інсульт, підвищений внутрішньоочний тиск та раптову втрату слуху. У жовтні 2007 року FDA оголосило, що маркування всіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, вимагає більш чіткого попередження про потенційний ризик раптової втрати слуху.

Слід бути обережними людям, які також приймають інгібітори протеази для лікування ВІЛ-інфекції. Інгібітори протеази пригнічують метаболізм силденафілу, ефективно збільшуючи рівень силденафілу в плазмі, збільшуючи частоту та тяжкість побічних ефектів. Тим, хто використовує інгібітори протеази, рекомендується обмежити використання силденафілу не більше ніж однією дозою 25 мг кожні 48 годин. Інші препарати, що впливають на метаболізм силденафілу, включають еритроміцин та циметидин, обидва з яких також можуть призвести до подовження періоду напіввиведення з плазми.

Одночасне застосування силденафілу та α1-блокатора (зазвичай призначається при гіпертензії або урологічних захворюваннях, таких як доброякісна гіпертрофія передміхурової залози) може призвести до зниження артеріального тиску, але цей ефект не виникає, якщо їх приймати з інтервалом щонайменше 4 години.